Юридична фірма

Набрав чинності Закон України “Про забезпечення права на справедливий суд”

sam-228 березня 2015 року набрав чинності Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, прийнятий Верховною Радою України 12.02.2015 року.
Цим законом внесено зміни в низку Законів, які стосуються здійснення правосуддя в Україні. Це зокрема Цивільний процесуальний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства, Кодекс про адміністративні правопорушення, Закон України “Про доступ до судових рішень”, Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, та інші.

Зміни, які внесені в процесуальні кодекси, здебільшого стосуються підстав та порядку подання заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України після їх оскарження у касаційній інстанції.
Ми розглянемо тільки ті зміни, що були внесені до Цивільного процесуального кодексу України, а також звернемо увагу на окремі новели з інших законів.

Які ж зміни були внесені до Цивільного процесуального кодексу України?
Якщо у попередній редакції ч.2 ст.214 ЦПК України була норма про те, що суди зобов’язані врахувати висновки Верховного Суду України, викладені за результатами перегляду рішень на підставі ч.1 ст.355 ЦПК України, то в новій редакції слова “суд зобов’язаний врахувати” замінені словами “суд враховує”, що фактично позбавляє постанови Верховного Суду України обов’язкового характеру для судів.
Більше того, частина 2-га ст.214 ЦПК України також доповнена абзацом 2-м такого змісту:
“Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів”.
Норма попередньої редакції статті 360/7 ЦПК України про те, що висновки Верховного Суду України, викладені у постановах про перегляд судових рішень з підстав, передбачених ст.355 ЦПК України, є обов’язковими для всіх судів України, тепер змінена на іншу норму, відповідно до якої суди лише повинні враховувати ці висновки при застосування норм матеріального права, проте не зобов’язані їм слідувати.
Вказане свідчить про те, що законодавець все ж таки виступає проти існування в Україні інституту судового прецеденту.

В порівнянні з попередньою редакцією ст.355 ЦПК України, частина 1-а статті про підстави для подання заяви про перегляд судових рішень доповнена ще двома підставами:
- неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ;
- невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ці норми є абсолютно новими, оскільки попередня редакція статті 355 ЦПК України не передбачала таких підстав перегляду судових рішень після їх оскарження в суді касаційної інстанції, як порушення норм процесуального права і невідповідність судового рішення висновкам Верховного Суду України.

Строки подання заяви про перегляд судових рішень з підстав, передбачених ст.355 ЦПК України залишилися тими ж, а до заяв, поданих з підстав порушення судом касаційної інстанції норм процесуального права та з підстав невідповідності судового рішення висновкам Верховного Суду України, встановлено строк у три місяці з дня постановлення оскаржуваного рішення.
Новелою статті 356 ЦПК України стало і те, що поновлення строку на звернення із заявою про перегляд судового рішення з підстав, передбачених ст.355 ЦПК України, можливий лише якщо з дня ухвалення судового рішення минуло не більше одного року.
Цікавим є те, що за подання і розгляд заяви з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 355 Кодексу (тобто у зв’язку з порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права) судовий збір не сплачується.

Новелою нової редакції Цивільного процесуального кодексу України є також те, що відповідно до ст.358 ЦПК України заява про перегляд судових рішень з підстав, передбачених ст.355 ЦПК України тепер подається безпосередньо до Верховного Суду України, а не до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як це було раніше.
Допуск справи до провадження здійснюється суддями саме Верховного Суду України в такому порядку:
“Питання про допуск справи до провадження вирішується суддею-доповідачем, визначеним у порядку, встановленому частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є обґрунтованою, він відкриває провадження.
У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необґрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя із складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.
Ухвала про відкриття провадження або ухвала про відмову у допуску справи до провадження виноситься протягом п’ятнадцяти днів з дня надходження заяви або з дня усунення заявником недоліків, а в разі витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, - з дня надходження такої копії. Розгляд питання про допуск справи до провадження відбувається без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Копія ухвали про відкриття провадження або про відмову у допуску справи до провадження надсилається разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі”.

Норма ЦПК України, яка визначає порядок розгляду справи Верховним Судом України (ст.360/2), викладена законодавцем більш докладно. Цікавою новелою цієї статті є те, що тепер у разі, якщо під час розгляду справи Верховний Суд України встановить необхідність відійти від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України, яка була прийнята іншим складом суду (іншою палатою чи палатами, які брали участь у спільному засіданні), справа передається на розгляд спільного засідання палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), що розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.
Фактично вказаним положенням закону передбачено, що Верховний Суд України може змінювати свої висновки (правову позицію) щодо правильності застосування тієї чи іншої норми матеріального права, викладені у постановах, які ухвалювались раніше.
В новій редакції Цивільного процесуального кодексу України розширені повноваження Верховного Суду України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстав, передбачених ст.355 ЦПК України. Якщо раніше Верховний Суд України у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення міг тільки ухвалити нове рішення або направити справу до суду касаційної інстанції, то тепер в залежності від підстав оскарження (п.п.1-4 ч.1 ст.355 ЦПК) Верховний Суд України може направити справу на новий розгляд до суду будь-якої інстанції, закрити провадження у справі, змінити судове рішення, залишити в силі помилково скасоване судове рішення або залишити позов без розгляду.
Також ЦПК України доповнено новою нормою про те, що у постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована (ч.5 ст.360/4 та ч.2 ст.360/5 ЦПК України).

Варто також звернути увагу на нові норми Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких судові рішення в електронній формі повинні бути внесені до Реєстру судових рішень не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення їх повного тексту. Крім того, у рішеннях, які вносяться до Реєстру судових рішень, тепер будуть зазначатися імена (ім’я, по батькові, прізвище) учасників судового процесу (адвокатів, представників, прокурорів, тощо).
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” був доповнений багатьма нормами. Зокрема до цього закону внесено нову норму про те, що судові засідання повинні проводитися виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки. До цього діяла норма, яка передбачала, що судові засідання повинні проводитися в залі суду, проте слова “виключно” та характеристику таких приміщень не містила.

  Юридична фірма    "Юрсервіс"  юридичні послуги, адвокат,консультація 
Територіально ми працюємо: Київ, Києво-Святошинський район Київської області (м.Боярка, м.Вишневе), м.Ірпінь, м.Вишгород, м.Бровари
тел.(044)38-39-539

Запитання юристу

Ваш email:
Ваше ім`я:
Повідомлення:
Скільки буде 2+2?